Вплив музики на дітей благотворний, і чим

раніше вони почнуть випробувати його на собі, тим краще для них"

В.Г. Бєлінський

Основні завдання музичного вивховання дітей дошкільного віку:

а) виховувати любов та інтерес до музики;

б) збагачувати досвід дітей різними музичними творами і засобами виразності;

в) залучати дітей до різних видів музичної діяльності;

г) розвивати загальну музикальність дітей (сенсорні здібності, почуття ритму), формувати співоцький голос.

Музика для дитини - світ радісних переживань. Щоб відкрити перед нею двері у цей світ, треба розвивати здібності, і насамперед музичний слух і емоційну чуйність. Інакше музика не виконає свої виховні функції.
У самому ранньому віці малюк виділяє музику з оточуючих його звуків, шумів. Він зосереджує свою увагу на почутої мелодії, завмирає на якийсь час, прислухається, реагує усмішкою, окремими рухами, проявляє «комплекс пожвавлення». Старші діти мають вже збільшені психічні здібності. Вони осмислюють деякі зв'язки між явищами, здатні зробити найпростіші узагальнення - визначити, наприклад, характер музики, назвати, за якими ознаками зіграна п'єса весела, радісна, спокійна чи сумна. Їм зрозумілі і вимоги: як треба заспівати різну за характером пісню, як рухатися в спокійному хороводі або в рухомий танці. Складаються також і музичні інтереси: виявляється перевагу тому чи іншому виді діяльності, жанрі музики.
До шести-семи років спостерігаються початкові прояви художнього смаку - здатність дати оцінку творам і їх виконанню. Співочі голоси в цьому віці набувають дзвінкість, наспівність, рухливість. Вирівнюється діапазон, вокальна інтонація стає більш стійкою. Якщо чотирирічні діти ще потребують постійної підтримки дорослого, то при систематичному навчанні більшість шестирічних дітей співає без інструментального супроводу.
Дії дітей на музичних заняттях спрямовані на виконання навчальних і творчих завдань. Вони засвоюють виконавські навички і імпровізують власні невигадливі мелодії, а при виконанні різних танців прагнуть по-своєму передати різні танцювальні рухи, музично-ігрові образи.
Різнобічний розвиток особистості дитини забезпечується завдяки тісному взаємозв'язку естетичного виховання з моральним, розумовим, фізичним. Здійсненню ідейно-морального впливу допомагають правильно розроблена програма і підібрані у відповідності з віковими можливостями дітей твори. Але найголовніше - це «школа почуттів», які формуються завдяки особливому властивості музики - викликати співпереживання слухачів.
На музичних заняттях активізується також пізнавальна і розумова діяльність. Діти багато про що дізнаються, уважно слухаючи твір. Однак сприймають вони лише найзагальніші його риси, найяскравіші образи. При цьому емоційна чуйність не втрачає свого значення, якщо перед дитиною будуть поставлені завдання вслухатися, розрізнити, порівняти, виділити виражальні засоби. Ці розумові дії збагачують і розширюють сферу почуттів та переживань дитини, надають їм осмисленість.
Гармонійність музично-естетичного виховання досягається лише в тому випадку, коли використовуються всі види музичної діяльності, доступні дошкільного віку, всі творчі можливості зростаючої людини. Разом з тим, ускладнюючи педагогічні завдання, не можна зловживати особливої ​​дитячої сприйнятливістю. Само музичне мистецтво, його особливості висувають перед педагогом необхідність вирішення низки специфічних завдань:
1. Виховувати любов та інтерес до музики. Тільки розвиток емоційної чуйності і сприйнятливості дає можливість широко використовувати виховний вплив музики.
2. Збагачувати враження дітей, знайомлячи їх у виразно організованій системі з різноманітними музичними творами та використовуваними засобами виразності.
3. Залучати дітей до різноманітних видів музичної діяльності, формуючи сприйняття музики і найпростіші виконавські навички в області співу, ритміки, гри на дитячих інструментах. Знайомити з початковими елементами музичної грамоти. Все це дозволить їм діяти усвідомлено, невимушено, виразно.
4. Розвивати загальну музикальність дітей (сенсорні здібності, ладовисотний слух, почуття ритму), формувати співочий голос і виразність рухів. Якщо в цьому віці дитини навчають і залучають до активної практичної діяльності, то відбувається становлення і розвиток усіх його здібностей.
5. Сприяти початкового розвитку музичного смаку. На основі отриманих вражень і уявлень про музику проявляється спочатку виборче, а потім оцінне ставлення до виконуваних творів.
6. Розвивати творче ставлення до музики перш за все в такій доступній для дітей діяльності, як передача образів у музичних іграх і хороводах, застосування нових поєднань знайомих танцювальних рухів, імпровізація попевок. Це допомагає виявленню самостійності, ініціативи, прагнення використовувати в повсякденному житті вчинений репертуар, музикувати на інструментах, співати, танцювати. 

Музичне свято: "Подорож до країни Розваг" 

Важлива умова для цього виду роботи урівноважений, спокійний стан дітей, затишна атмосфера. Для кращої концентрації уваги можна, навіть, запропонувати зручно лягти на килимку, заплющити очі. Вибирайте спокійну, прозору музику, без тривожних звуків.

Час медитації 10-15 хв. приємна казкова атмосфера допоможе дітям розслабитися під час слухання музики та відчуття себе персонажем казки. На фоні музики П. Чайковського звучить казка

«Синочок сонечка

Маленький Іванко понад усе на світі любив сонечко.

- Сонечко! Наше сонечко! – гукав він весело. Сонечко і собі звикло до Іванка. Воно дарувало хлопчику свою лагідну посмішку, обсипало його золотавими промінцями. Якось прокинувся Іванко, а сонечко не визирнуло до нього.

- А де наше сонечко? – запитав він у мами.

- Хмаринки його заступили та не пускають, - сказала вона.

Хлопчик понурився і ледь не заплакав.

- А ти поклич його, - порадила мама, - можливо воно й з’явиться на хвилинку. Почав Іванко кликати сонечко:

- Сонечко, сонечко, зазирни в віконечко!

І раптом кинулися золоті промінці. Спочатку у віконечко, а згодом на грядку. І сталося диво. На тому місці, куди впав золотий промінчик, виросла якась незвичайна рослина. Вона все росла і росла. Ще через деякий час випустила багато пелюсток.

- Дивись мамо, рослина схожа на сонечко! – загукав хлопчик. – Давай назвемо її другим сонечком!

- Ні, - сказала матуся, - Сонечко вже є на небі.

Рослинка під вікном на мить заглянула у шибку та привітала хлопчика.

- Як стало сонячно! – зрозумів той.

- Ну якщо так, - сказала мама, - ми назвемо рослинки соняшниками – маленькими синочками сонечка.

Звучить музика «Аве Марія» Шуберт

«Це було давним-давно. У далекій країні жили Сонечко і Світло. Вони дуже любили одне одного. І коли у них з’явився промінчик, вони були дуже щасливі. Промінчик ріс дуже швидко, зігрівав своїм теплом, і дарував радість всім оточуючим. Його вчили кращі мудреці і промінчик почав розуміти мову звірів і птахів, мову вітру і хвилі. Коли промінчик підріс, він вирішив подорожувати, щоб допомогати всім іншим. Під час мандрів побачив чудовий будинок, в ньому звучала музика. Він зайшов туди і побачив те, що йому було так потрібно…»

Тепер запропонуйте дитині намалювати, що побачив промінчик. Якщо дитина не захоче малювати, нехай розповість. У цій вправі музика допомагає дитині розслабитися, ідентифікувати себе з героєм казки, а значить, відчути себе коханою і щасливою.

Підбирати музичні твори потрібно відповідно настрою малюка. Ви зможете позитивно впливати на його емоційний стан.